Біг

Если вы думаете, что дошли до абсолютного предела, не верьте – на самом деле вы задействовали только 40 процентов своих возможностей. Нас ограничивает не тело. Нас ограничивает мозг.

Сьогодні їдемо на Grand Prix Lviv Half Marathon 2017, доща не має, але це зовсім не означає, що його не буде, як тільки ми подолаємо стартовий коридор. Дорогою думаю про те, чи не даремно минув мій рік тренувань після моєї першої спроби у Києві, чи зможу вийти за 2 години, адже цієї весни мені так і не вдалося цього зробити.

Заходжу в стартовий коридор у самому кінці та припасовуюся поряд із пейсмейкерами на 2:00. Моя задача на сьогодні — пробити цю кляту двійку! Під звуки AC/DC, із великою посмішкою, розпочинаю бігти. Polar показує темп 5:40 і я не поспішаючи пробиваюся крізь натовп. Перші 3 кілометри біжу доволі спокійно, тримаюся пейсмейкерів та слухаю музику. Плейлист дуже добре відповідає такту та пульсу — просто насолоджуюся бігом. Коли добігаємо до Погулянки, розумію, що можу швидше, а Марія запитує, чи не захворів, як і вона 🙂 Перевіряю — не захворів! Збільшую темп до 5:05.

На 9 кілометрі розпочинається дощ (куди без нього!), а хлопці з Bullet for My Valentine заспівали про маленкий брудний секрет і в цей момент я бачу гірку на Горбачевського… Затяжний підйом… Серце починає працювати швидше… На допомогу приходить SOAD із китайським рагу, відновлюю дихання та долаю цю гірку — ура! Тепер під мелодійну пісню про маму, можна й по рівному побігти.

На самом деле мы собираемся на забеги не для того, чтобы посоревноваться и выиграть друг у друга. А для того, чтобы бежать вместе.

Ось уже місяць як я бігаю. Разом із преміум підпискою в Runtastic я розпочав тренувальний план — 50 хв за 6 тижнів. Разом із першими перемогами прийшли і перші проблеми. У кросівки, цілком не призначених для бугу, провалилась п’ятка від моєї надмірної ваги та неправильної техніки. З’явився біль у колінах. Разом із новими книгами, такими як «Бег с Лидьярдом», «Бегай быстро и без травм» чи «Ультра. Как изменить свою жизнь в 40 лет и стать одним из лучших атлетов планеты» — прийшло перше розуміння необхідних змін. Вибрав та придбав свої перші бігові кросівки, розпочав читати про пульсові зони та шукати хороший пульсометр, проконсультувався із лікарем відносну болю в колінах…

Откровенно говоря, мне кажется, что сила воли (ее отсутствие или наличие) вообще не имеет никакого отношения к моим ежедневным пробежкам. Думаю, все эти годы я бегаю по одной-единственной причине: бег мне подходит. Ну, или, во всяком случае, он меня не напрягает. Людям свойственно продолжать делать то, что им нравится, и бросать то, что не нравится.

Я ніколи не любив бігати. У восьмому класі середньої школи я почав займатися важкою атлетикою. Мені подобалось тренуватись, їздити на змагання, займати місця та виконувати розряди. Проте, я терпіти не міг біг у тренувальному плані, а він був! Доводилось, поки тренер не слідкує, пропускати коло-друге, халявити… І так тривало до вищої школи — там я теж не бігав 🙂 Більше того, якщо потрібно було пробігти 3 км у лісі, я радше би «захворів» чи пішов у наряд на кухню, але тільки б не біг!